Інга Житня — художник-постановник фільму «Мати Апостолів»

А ви знаєте хто в знімальній групі фільму частіше вживає слово не кіно, а картина? Звичайно, це художник-постановник.

Про картину «Мати Апостолів» — Інга Житня, художник-постановник стрічки може розповідати без втоми, натхненно та з гумором. Ми з задоволенням розкриємо Вам секрети створення декорацій до фільму, але після представлення художниці.
Інга Житня закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Вона художник, графік, монументаліст, педагог. Співпрацювала з провідними театрами Києва. Працює у сфері кіно з 2008 року художником-постановником, художником по костюмах. А ще, займається батиком, написанням ікон, книжною графікою. Має власний проєкт — Zhytnica Creative Space.

Художниця працювала багато над військовими картинами, але з сучасною стилістикою зустрілась вперше.
«Моя особиста задача була зробити війну естетичною, війна — це багато грязі, сміття, і як художник я хотіла зробити це красиво. Як що ви подивитесь фільм, то побачите, що там немає банок, сміття, лозунгів, графіті ... Я була проти документальної стилістики. Ми робимо художнє кіно і це художнє рішення, тому що фільм — кінокартина, мистецтво. Я обрала робити мистецтво.
Кожна локація — це цілий світ у якому існують наші герої. Декорації дають глядачу додаткову характеристику персонажа без слів.

Будиночок героя Богдана Бенюка — це тепла атмосфера. Столярна майстерня. Крісло-каталка. Полички з книжками, герой любить читати.

База сепаратиста Койота — це інше, там еклектика, заміс радянськості та „буржуйства“. Ця людина все награбувала, і як Плюшкін стягувала все що блищить. У підсумку вийшов царсько-військовий світ наповнений трофеями: рогами, картинами, антикваріатом, є крісло яке нагадує трон, більярдний стіл... до речі, це моя улюблена локація.

Ще дуже цікавий об’єкт стоїть по центру площі у військовому госпіталі. Спочатку, ми там хотіли встановити радянський постамент, але прийшло інше правильне рішення. Глядач побачить кадр, де головна Героїня проходить через госпіталь. Там тільки кров, біль, сум і на все це жахіття дивиться втомлений Ангел, який обвитий плющем. Він як острівок духу».

Найемоційніша локація на знімальному майданчику — це розбитий літак.
«Це найбільший кінооб’єкт України серед натурних споруджень. І все це декорація, яка створювалася поетапно. Спочатку обиралося поле (у Вишгородському районі). Туди приганялась техніка, щоб рити траншеї, які залишаються після падіння з неба багатотонної махини.
Потім, в ці рви вбудовувалися частини від літака, які виготовлялися з нуля: каркас, хвіст, кабіна пілотів. Наприклад, хвіст ми зварювали у цеху. Деталі були викроєні з оцинкованих листів металу за прототипом АН-26. В середині кабіни були справжні авіадеталі, які ми шукали по всім авіасховищам країни, там же брали в оренду шасі, крила, фюзеляж. І все це привозилося КАМАЗами на майданчик, розвантажувалося та встановлювалося кранами. І вже в кінці, наші чудові піротехніки обпалювали та надавали всій декорації фактуру згарища».

Декораторські творчі задуми художника виконують майстри, Інга з великою подякою згадує свого партнера по роботі Євгена Каратнюка: «Я художник, малюю ескізі, обираю локації, але без такого помічника як Євген, я б, як дівчинка, не впоралася. Він чітко систематизував, адміністрував роботи та допомагав втілювати задумане».

А по життю, Інга дуже вдячна своїй творчій родині: «Проявилися літературно-творчі гени. Дідусь мав у Кропивницькій області театр, дядько — письменник, мама — лікар, але вже як п’ять років пише твори. І саме мама в дитинстві підтримала мою мрію малювати й віддала у художню школу, хоча я тоді не уявляла чим буду займатися, і що на мне чекають масштабні проєкти у кіно».

Інтерв’ю Світлана Розторгуєва,
редактор Любов Батіг